Усі ми розуміємо, що наша країна наразі ще не є благополучною державою, де люди захищені від усіх можливих проблем. У ній проживає колоссальна кількість сиріт, тяжкохворих, одиноких матерів, самотніх пенсіонерів та людей з інвалідністю, яким держава не може запропонувати нічого, окрім мізерної пенсії та примітивних «пайків» до свята, існують самі по собі. І це вже не кажучи про бездомних, нарко- та алкозалежних людей, які просто викреслені з життя – іншими словами, ми живемо в метафоричній Спарті, де навіть слабких немовлят кидали зі скелі. Так, у країні є пансіонати для хворих дітей, стареньких людей та людей з інвалідністю, але в більшість із них краще не потрапляти ніколи і нікому, бо той світ існує поза межами реальності і часто є справжнім пеклом для безпомічних громадян.
Українські центри служіння, на жаль, частіш за все мають від держави тільки проблеми. Наприклад, центр Логос, який прийняв багато біженців із Донбасу в 2014 році, не отримав від влади нічого, хоча обіцянок було багато. Але зауважимо, що його діяльність по допомозі переселенцям продовжується вже п’ятий рік, тоді як інші центри переселенців, отримавши чимале державне фінансування, пропрацювали досить недовго. Питання наступне: що саме є справжнім рушієм діяльності подібних закладів?

В тяжкий для країни час, коли в східній її частині відбуваються бойові дії, військовослужбовцям та
їхнім родинам неабияк потрібна підтримка церкви. Менше ніж за рік слово «капелан» увійшло в
лексикон українців. Коли на передовій ще не було психологів, а волонтерський рух лише
зароджувався, релігійні служителі у камуфляжній формі вже були серед бійців. Їм вдалось
створити особливий феномен, поєднавши в собі ролі постачальників, психологів та священників.
Сьогодні потреба у священиках, про яку говорять військові командири, вперше закріплена
документально. До початку бойових дій на Сході та Півдні країни капелани в армії були
представлені поодинокими служителями. Сьогодні ж в Україні існують три батальйони військових
капеланів, створені як громадські організації, відділи військового духовенства при Церквах та
релігійних громадах. Запроваджений інститут військових капеланів виконує важливу роль у
процесі духовно-патріотичного виховання військовослужбовців.
В четвер, 25 січня, за сприяння релігійної громади храму Преображення Господнього, відбулося
освячення військової частини, що знаходиться на території селища Коцюбинське. Встановлений
Іконостас у відкритом доступі цілодобово, аби кожен військовослужбовець міг зайти, побути на
самоті з Богом та помолитись.