Давайте всі помолимось за мир,
Старі міста давно лежать в руїнах,
Розбиті вікна дивляться з пітьми
Очима важкохворої дитини.

Ми ходимо по рідній нам землі,
Розділеній на зони блок-постами,
Ми кожен день неначе на війні,
Оточені навколо ворогами.

Нас поділили на своїх-чужих,
Немов би ми були народжені у блуді,
Та ми й самі себе причислили до тих,
Які в душі зреклись і стали діти перелюбу.

У нас виймають душу з ще живих,
І вказують де біле, чорне, сіре…
Нас розкладають, теплих, у нові
Дбайливо приготовані могили!

Нас продали за декілька монет,
Щоб нашим дітям сонце не всміхалось,
Нам шепотіли тихо – головне -
Щоб ми мечі перевели на рала…

О Україно! Ти у нас одна!
Ти мати, що з колиски нам співала
Пісні свої про волю без ярма,
І по краплині серце віддавала.

Щоб ми були сини – не кріпаки,
Вдихали вітер волі в повні груди,
Щоб не були подолані ніким,
Твої сини і дочки, наші люди!

І вірю,що прийде щасливий час,
Коли війна зупинить свій похід жахливий!
І ті імперії хай повоюють вже без нас,
Бо в нас своя Голгофа й Хрест Единий!