Статистика стверджує, що 70% підлітків після закінчення школи перестають відвідувати церковні богослужіння. Вони просто не хочуть ходити до Церкви. У підлітків є чимало причин покинути Церкву: лицемірство, байдужість, брак часу, бажання розважатися та спробувати щось нове, насмішки та глузування ровесників. Перед кожним підлітком виникає чимало спокус та викликів. І, щоби боротися з ними, вони повинні міцно триматися біблійних істин та правд віри. Цифрові технології вже змінили світ і життя не тільки дорослих: дитинство змінюється так само стрімко, адже діти все раніше починають використовувати та досліджувати онлайн-реальність.

Влогери, лайки, онлайн-ігри, будь-які статті, фото, відео в інтернеті давно стали частиною життя сучасних дітей. З кожним роком кількість користувачів всесвітньої мережі неухильно зростає. Знайомство сучасних дітей з гаджетами починається практично з пелюшок. Нікого не дивує те, що в 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, а першокласники шукають необхідну інформацію за допомогою Google. Наступив етап, коли без смартфону навіть діти не уявляють свого життя. Що це для них у першу чергу — розвага, засіб комунікації чи інструмент для навчання?

Насторожує те, що дитинство впевнено переходить у віртуальне. Діти масово проводять свій час, який повинний формувати їхній досвід та навички для майбутньої дорослої особистості у гаджетах. І ці пристрої вручають їм їхні батьки, думаючи, що нічого в цьому страшного і поганого немає. Багато батьків сподіваються, що купують дітям телефони для постійного зв’язку. Насправді ж все-таки більшість часу школярі використовують телефон не за тим призначенням, яке визначають батьки. Найбільше у цьому всьому діти втрачають у духовності. Адже перед ними відкривається цікавий кольоровий, емоційно перенасичений віртуальний світ, який диктує свої правила, закликає до наслідування та вибудовує спосіб мислення, нав’язує викривленні цінності нової ще не сформованої людини, які зручні для когось – того, хто по той бік екрану. Уже по всьому світі спеціалісти та батьки занепокоєні залежністю дітей від телефонів. І для цього хвилювання є підстави. Сучасні діти в середньому проводять перед екраном 7, а то й 9 годин на день. Уже, навіть, більшість дітей, яким лишень виповнилося 2 роки, користуються гаджетами щодня. 3/4 підлітків мають власний смартфон з безлімітним доступом до інтернету. Психологи починають говорити, що залежність дітей від гаджетів перетворює їх на психотичних наркоманів («цифровий героїн»).

Що ж роблять діти у Інтернеті?

Те саме, що й дорослі – шукають інформацію, спілкуються, переглядають мультфільми і кіно, слухають музику, грають онлайн ігри, завантажують програми для розваг. І розбираються у всіх тонкощах часто швидше та краще за дорослих. Невміння орієнтуватися в онлайн-просторі навіть порівнюють із невмінням писати та читати.

Що страшного можуть побачити діти в інтернеті?

Серед головних загроз виходять на перший план не «троянські віруси» і навіть не недостовірна інформація (хоча і це величезна проблема!). Головні небезпеки можна окреслити таким чином: - розмови на тему сексу, «чіпляння» до дітей в інтернеті; - маніпулювання дітьми, вербування; - кібербулінг – цькування та залякування дитини в мережі, шантаж; - фішинг - виманювання інформації про дитину, сім’ю, статки. Щоб побачити подібні повідомлення, не обов’язково далеко ходити і навмисно шукати. Можна посидіти на сайтах зі шкільними рефератами або завантаження музики – і «насолодитися» банерами на різну тематику. «Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!»(Приповістей 1:10) Не така очевидна на перший погляд, але доволі сильна загроза – це звикання дітей до гаджетів, до віртуального простору, який поглинає їх час і самих дітей. Дитина завжди шукає на кого їй рівнятися. Як правило це наслідування своїх батьків чи рідних, яких вони дуже люблять і чия думка в них в авторитеті, часом вони хочуть бути схожими на казкових героїв чиї добрі вчинки завоювали їх прихильність. З захопленням дитячого простору віртуальним світом – авторитети змінилися, тепер вони наслідують дитячих блогерів, героїв мультфільмів (шкода, але й зараз серед мультсередовища позитивних героїв не так і багато, а їхнє зображення мультиплікаторами часом і дорослу психіку доводять до шоку) та героїв онлайн ігор, яким, щоб перейти на інший рівень потрібно вбивати інших героїв. Відповідно – в таких випадках позитивного досвіду у дитини мало.

А як тоді ж дитині навчитися любові? Смиренню? Праведності? Істинності буття? Насправді ж найбільший вплив на духовне життя своєї дитини мають батьки. Батьки можуть та мають привести своїх дітей до Ісуса. Роль батьків полягає в тому, щоб бути поруч зі своєю дитиною і вести духовні бесіди про те, що означає слідувати за Ісусом. Якщо вони будуть робити це, Дух Божий приверне дитину до спасіння в потрібний час. Вкрай важливо, щоб батьки приводили своїх дітей до церкви. І не раз на місяць. Якщо батьки дійсно хочуть мати великий духовний вплив, тоді церква повинна бути щотижневим пріоритетом. Також важливо щоб батьки і діти проводили спільний час за читанням Біблії. Боже Слово має силу допомогти дітям процвітати духовно. Але вони повинні впустити Слово в своє життя. Молитва. Батьки повинні молитися зі своїми дітьми. Батьки повинні вчити своїх дітей тому, як молитися. Адже дітям потрібно молитися, щоб процвітати духовно. Молитва поглибить їх стосунки з Богом і допоможе підтримувати їх духовний шлях.

Історія однієї американської сім’ї: мами і її дитини, як вони постраждали від дитячої залежності від цифрових технологій.

«Сьюзан придбала своєму шестирічному сину Джону айпад, коли він був у першому класі. «Я подумала, чому б не дати йому такої можливості?» – сказала вона мені під час терапевтичної сесії. У школі, де навчався Джон, ґаджети стали використовувати для все більш молодших учнів – і його вчитель із технологій з ентузіазмом розповідав про їхні переваги для навчання. Саме тому Сьюзан хотіла зробити якнайкраще для свого рудоволосого хлопця, який любив читати та грати у бейсбол.

Вона почала дозволяти Джону грати на айпаді у різні освітні ігри. Одного чудового дня він відкрив для себе «Майнкрафт». Учитель з технологій запевнив її, що це «точно як електронне "Лего"». Пам'ятаючи, скільки дитячого задоволення вона отримувала, граючись та будуючи з пластикових деталей, Сьюзан дозволила синові усі вечори проводити за грою у «Майнкрафт». Спочатку Сьюзан буда цілком задоволена. Джон здавався захопленим творчою грою, досліджуючи її кубічний світ. Вона помітила, що гра все-таки не була схожою на «Лего», яким вона його пам'ятала, адже вона не мала вбивати тварин та знаходити рідкісні мінерали, щоб у грі вижити та з улюбленою грою перейти на новий рівень. Але Джону, схоже, дійсно подобалося грати, і у школі навіть був організований клуб «Майнкрафт», тож як тут може трапитись щось погане? Однак Сьюзан, і це було важко заперечувати, почала помічати зміни у Джонові.

Він усе більше й більше зосереджувався на своїй грі, почав втрачати інтерес до баскетболу й читання, а також нехтувати своїми обов'язками. Інколи, прокидаючись зранку, він розказував, що бачив уві сні кубічні фігури. Хоча це її непокоїло, вона думала, що у її сина просто багата уява. З часом його поведінка погіршувалась, Сьюзан навіть пробувала заборонити гру, але Джон відреагував на це бурхливо й агресивно. Його реакція була настільки емоційною, що Сьюзан врешті здалася, заспокоюючи себе думками про те, що це ж «у рамках навчання».

Але одного разу вночі вона зрозуміла, що ситуація стає небезпечною. «Я зайшла до його кімнати, перевірити як він. У цей час він мав спати – і те, що я побачила, справді налякало мене...» Зараз ми знаємо, що усі ці айпади, смартфони та айбокси є своєрідним електронним наркотиком. Вона побачила, як син сидить у ліжку, витріщившись перед собою широко розплющеними, налитими кров'ю очима, у той час як його увімкнений айпад лежить поряд. Здавалося, Джон був у трансі. Сьюзан у паніці декілька разів трусонула його, поки не змогла вивести з цього стану. Збентежена, вона не могла зрозуміти: як її колись здоровий та щасливий хлопчак став настільки залежним від гри, що навіть ввела його у кататонічний ступор?»

«Аби ви могли визначати, які речі є важливішими» (Филип’ян 1:10).

Багато батьків інтуїтивно розуміють, що всюдисущі блимаючі екрани негативно впливають на дітей. Часто бачимо агресивну й бурхливу реакцію при спробі забрати ґаджети геть та спостерігається розсіяна увага у дітей, коли вони не знаходяться під постійним впливом ґаджетів, що перезбуджують нервову систему. І ще гірше: ми бачимо дітей, які нудяться, стають апатичними та не цікавляться нічим, коли не «підключені» до віртуального світу.

Чим загрожує і які наслідки можуть бути при необмеженому доступі дитини до новинок техніки?

Ранній вік

Дуже часто нам доводиться спостерігати як мами, щоб дитя не плакало дістає свій телефон, вмикає мультик – і дитя заспокоюється, адже там яскрава картинка швидко змінюється ще й з звуковим супроводом. Крихітка заспокоєна, мамі - мінус проблема. Або на прогулянці дитя саме пізнавального віку «Чомучки» ставить масу запитань, а батьки в той час розмовляють по телефону, або переглядають стрічку новин і відповідають «Дай спокій». Чим це може загрожувати – у роз’ясненнях деяких спеціалістів.

1. У ранньому віці починають формуватися стосунки з людьми. До 2 років мозок дитини збільшується в три рази. Голос батьків, їхні дотики, спільні ігри можуть допомогти дитині сформуватися саме таким чином, щоб потім встановлювати нормальні емоційні зв’язки з іншими людьми. Але у малюків, які вже в такому малому віці мають доступ до гаджетів, постійно дивляться мультфільми, все трохи інакше. Їхня нервова система починає гірше розвиватися, це погано впливає на концентрацію уваги і сприйняття оточуючих людей.

2. Без планшета і телефону діти не відчувають залежності. “Технології приваблюють людей тим, що у віртуальному світі можна нескінченно пробувати щось нове. Дуже складно відмовитися від їхнього використання саме тому, що немає ніяких обмежень в задоволенні своїх бажань”, — говорить доктор Гері Смолл, професор психіатрії та директор Центру довголіття при Каліфорнійському інституті неврології. Одним натисканням на кнопку дитина може отримати бажане. Саме тому вона звикає до смартфону моментально і, на відміну від дорослої людини, не завжди може контролювати себе.

3. Не буде зайвих причин для сліз. Якщо у людини є прив’язаність до чого-небудь, вона дратується, якщо у неї це відняти. Так відбувається в будь-якому віці. Тому, коли дитина закочує істерику, не поспішайте давати їй планшет тільки заради того, щоб заспокоїти. Це принесе лише тимчасове полегшення. “Якщо ці пристрої стають головним інструментом, щоб заспокоїти і відволікти маленьких дітей, то яким чином розвиватимуться їхні власні внутрішні механізми саморегуляції?” — запитує доктор Дженні Редескі. Краще постаратися заспокоїти дитину добрим словом, обіцянкою сходити погуляти або відволікаючою історією.

«Мій сину... стережи добрий розум і розважність» (Приповістей 3:21).

Середній вік – ранній підлітковий вік

Працюючи в школі – маю можливість спостерігати, як діти поводять себе з гаджетами. Тенденція така: ще дітвора із початкових класів (1-3 класи) надає перевагу веселому та рухливому способу життя, їм цікаво бігати, грати у рухливі ігри, гомоніти, то у трохи старших класах обов’язково знайдеться декілька груп дітей, які масово сидять у телефонах і на перервах і на уроках. У них немає цікавості до навчання до активного проведення часу, спілкування їх може зводитися лише до обговорень гри та моделей телефонів на яких цю гру зручно грати та коментарів, які вони залишили в онлайні.

Як правило такі діти емоційно нестійкі. Мають прояви агресивності та бунтарства проти правил та норм. Доброзичливості у них менше ніж у інших дітей. Але тішить, що не у всіх дітей є ця залежність. На питання, поставлені безпосередньо дітям «Як вони ставляться до проблеми поглинанням віртуальною мережею їхнього часу?», відповіли: «Проблеми немає, просто потрібно виставити обмеження, скільки часу вони можуть там знаходитися, поставити будильник або таймер». Але свідомо доповнили, що вони не взмозі самі контролювати цей процес, їм обов’язково потрібні дорослі (батьки), які повідомлять, що час сидіння в інтернеті закінчився. На питання «А яка альтернатива інтернету для них найкраща?» відповідь: «Цікаві хобі, гуртки, друзі. І навіть, якщо друг потонув у інтернеті – його потрібно тягнути із собою на цікавий гурток. А ще краще розповісти його мамі».

Чого можна очікувати, якщо батьки обмежать доступ дітей до телефонів?

1. Покращиться сон.

Доведено, що використання електронних пристроїв у вечірній час несприятливо впливає на якість сну і погано позначається на самопочутті наступного дня. Нервова система відпочиває в період 21:00 — 1:00. Однак багато підлітків нехтують цим відпочинком, заміняючи його на більш захоплююче проведення часу. І, на жаль, менш корисне.

2. Підвищиться цікавість до навчання.

Багато батьків помічають, що смартфони постійно відволікають дитину і роблять її розсіянішою. “Ці пристрої часом замінюють практичну діяльність, необхідну для розвитку сенсомоторних і візуально-рухових навичок, які важливі для навчання”, — додає доктор медичних наук Бостонського університету Дженні Реедескі. Відео – та онлайн-ігри також здатні обмежити творчу уяву дитини. І не варто лякатися того, що дитині, можливо, зараз нудно. Якщо їй нудно — значить, є привід щось придумати. Саме так у дітей розвивається здатність творчо мислити.

3. Дитина стане більш товариською.

Ми вчимося бути ввічливими, намагаємося не зачіпати інших людей саме тому, що, одного разу образивши когось, в пам’яті назавжди залишається образ певної реакції на наші слова. І з часом стає зрозуміло, що варто говорити, а що може заподіяти біль іншому. Але, на жаль, коли ми спілкуємося онлайн, ми не можемо чути інтонацію, не здатні побачити мову тіла, вираз обличчя. Ми не можемо відчути змін в настрої людини. Між тим всі ці навички є основою для встановлення людських взаємин. “Технології здатні зробити процес спілкування простішим”, — говорить шкільний психолог з Бостона, доктор Кейт Робертс. “Але, коли ми маємо необмежений доступ до такого виду спілкування, ми починаємо забувати про живі зустрічі. Деякі діти взагалі намагаються уникати природних проявів людської природи, тому що їм так набагато легше”. Дитині необхідно постійно наживо спілкуватися зі своєю сім’єю, з однолітками, адже тільки так вона зможе навчитися проявляти співчуття, розуміти природу інших людей. Тільки живе спілкування навчить відчувати себе невимушено в компанії інших людей, що дуже стане в нагоді в дорослому віці.

4. Фізичний стан залежить від активності.

Як правило, якщо ми користуємося своїми гаджетами, то перебуваємо в статичному положенні. І часом кілька годин здатні просидіти в одному положенні, захоплені тим, що відбувається на екрані пристрою. Чи варто говорити, що така малорухливість може стати однією з причин збільшення ваги не тільки у дорослих, але і у дітей. За даними дослідження, діти, батьки яких не дозволяють виходити в інтернет з своїй спальні, набагато рідше страждають ожирінням.

5. Природна дитяча доброта збережеться довше.

Чим пізніше дитина зіткнеться з проявом насильства, тим краще. Не секрет, що багато відеоігор ґрунтується на принципі боротьби. Зловживання такими іграми притупляє чутливість маленької людини до жорстокості і може виховати в дитині переконання, що агресія — це непоганий спосіб вирішення проблем.

6. Немає нічого більш важливого, ніж спокій дитини. Величезний потік інформації, часом зайвої і шкідливої, робить навіть дорослу людину неспокійною. Що ж тоді казати про дітей, які ще менш стійкі до різних хвилювань. Хтось щось сказав у соцмережі, можливо, якось принизив, і дитячий спокій порушений. Адже набагато легше написати, ніж сказати в обличчя, а значить, збільшується і ймовірність виникнення подібних ситуацій, які є величезним стресом для підлітків.

Для початку, як личить християнам, батькам та дітям варто все ж таки «домовитися по-хорошому».

«Комп’ютерний договір по-хорошому» (проект) від ігумена Валеріана (Головченко)

1. Реальне духовне життя в Христі Ісусі, а не містична пародія комп’ютерного екрану. Ніякого демонізму навіть в іграх. Краще вже «надприродна фізика» фантастики, ніж «природна магія» фентезі. Ніяких ігор з «містичним» сюжетом, ніяких ігор навіть із «вигаданими бісами».

2. Ніяких зречень від Христа навіть «не насправжки».

3. Ранкові та вечірні молитви щодня. Відвідування богослужіння не рідше разу на тиждень. Регулярна сповідь. Причащання не рідше одного разу на 3 тижні.

4. «Забаві – час»! На комп’ютерні ігри не більше… годин у тиждень.

5. Перевагу віддаємо навчальним та розвивальним іграм.

6. Перевага прикладних програмних пакетів над іграми. Створюйте колажі, пишіть реферати, строчіть музичні мікси – наважуйтеся, творіть! Нехай комп’ютер із грального автомата перетвориться на інструмент творчості.

7. Навіть у порівнянні з прикладними програмами, вивчення внутрішнього устрою «харду» та «софту» краще.

Діти, що в них засієш, до цього вони тягнуться. «Саме цей ніжний вік і потребує навчання Божої справи. В такий період швидко засвоюється, і як печатка на воску, карбується в душах дітей усе те, що вони чують. В цей час також формується і їхня схильність або до зла, або до доброчинності» (Св. Йоан Золотоустий).