Хроніка нашої війни…
1 мільйон 600 тисяч людей, або ж 4% від усього населення України, стали вимушеними переселенцями внаслідок збройної агресії Росії на Донбасі. (офіційна статистика Міністерства соціальної політики). А за сухими цифрами – людські долі, людський біль. Трагічні події, які сколихнули українське суспільство (після надзвичайного піднесення та перемоги Революції Гідності), спонукали нашу релігійну громаду до рішучих дій щодо підтримки людей, які потерпали від анексії Криму, сепаратизму та окупації сходу України, себто регіон Донбасу, а згодом Луганщини. Так на початку березня 2014 року Центр реабілітації та соціальної допомоги «ЛОГОС», відкрив свої двері для 9 військових родин, які не зрадили України та відмовилися визнати анексію Криму.  Уже у квітні, після початку масштабної війни на Донеччині (Горлівка, Слов’янськ, Краматорськ) , громадою було прийнято 10 багатодітних родин зі сходу в кількості 58 осіб, з яких 40 дітей. Це були справжні діти України, які до останнього моменту боролись за єдність України, вони активно виступали на масових зібраннях, проголошуючи слова про неприпустимість сепаратизму. Люди, що з молитвою на вустах, без страху йшли під українськими стягами вулицями рідних міст.  Звичайно, в очах сепаратистів, такі українські патріоти стали ворогами та «бендерами», і їхні родини потрапили до так званих «чорних списків». Цю історію нам розповів біженець Сергій Лісютин, батько 10 дітей зі Слов’янська. У рідному місті їм усім загрожувала смертельна небезпека. Рятуючи свої сім’ї від переслідування, саме такі люди прибували в наш центр… Приміщення Центру не було розраховане на таку значну кількість людей. Тому найперше, що довелося нам робити,—в екстренному режимі підготувати кімнати «Логосу» до повноцінного проживання. Провести капітальний ремонт приміщень, які знаходилися в руїнах (адже після розпаду Союзу майже 22 роки було в занедбаності).   Дуже важливо було побудувати блочно-модульну котельну на дровах з подачею гарячого водопостачання. Для цього довелося докласти чимало зусиль, звичайно, фінансова складова теж для Центру була нереально високою.   Кількість біженців з кожним місяцем зростала і вже на середину жовтня Центр прийняв майже 150 осіб. Тепер їх новим домом на тривалий час стануть стіни «Логосу», де вони знайдуть все необхідне для життя: продукти харчування, одежу, медикаменти.     Їх діти будуть влаштовані в дитячі садочки, школи та інші навчальні заклади, а самі біженці отримають гідну роботу в Києві та області.   Але найважливішим для цих родин стане те ,що тут, в Центрі, вони отримали щиру духовну підтримку ,християнське тепло сердець наших прихожан, які й прийняли цю велику родину зі Сходу. Саме через таке ставлення до біженців, вже в короткий час, вони, зі стану глибокого відчаю та депресії ,повернулись до повноцінного життя , з надією та оптимізмом ,що Господь їх не залишив, допоміг!   Слід зауважити, що нашими служителями та координаторами з числа переселенців, які проживали в Логосі, велась активна робота по підтримці біженців не лише Києва,а й інших міст України. Так в 2014 році був створений сайт: www.domm.at .ua, через який надавалась найрізноманітніша допомога постраждалим на Сході. Адже люди потребували від допомоги у вирішенні правових,адміністративних питань, а також пошуку людей чи рідних, яких війна розділила. Тисячі біженців таким чином могли бути скеровані до тих місць і організацій ,які допомагали у вирішенні тих питань, в яких вони мали життєву необхідність. 2014–й рік видався надскладним і в нашому служінні, та нас теж підтримували. Багато людей, як в Україні, так і за її межами, щиро намагаються підтримати Центр «Логос» у тих потребах і проблемах, які виникали щоденно. Євагельські слова Спасителя: «Що Ви зробили одному з малих цих, те Ви зробили мені»,- втілює не на словах , а на ділі, адже «Не слухачі закону , а виконавці будуть спасенні…» Звичайно, те що відбулося на Сході Донеччини та Луганщини, багатьох із нас сповнювало болем і тривогою.    Нові території захоплюються сепаратистами, так що воїни АТО все частіше підпадають під обстріли та ворожий тиск. Героїчні бої за Донецький аеропорт, бої в районі Дебальцеве та за інші території , незламаність українських добровольчих батальйонів та ЗСУ все-таки вселяли оптимізм не лише нам, які живуть у віддаленості від бойових дій, але й корінним мешканцям Маріуполя та Луганщини, що вони під надійним захистом і що окупантам буде непросто розширяти лінію фронту. Усі ми віримо, що світова спільнота зможе вплинути і на дипломатичному та політичному рівні на ситуацію в Україні і ця тривала війна врешті-решт завершиться. А поки ми формували волонтерські команди на допомогу тисячам біженців, які прибували прямо з-під обстрілів. Також намагалися підтримати наших воїнів АТО. Молитва за «Змилування Боже над українським народом та про звільнення української землі від нашестя чужинців» постійно лунає в українських храмах!    Станом на початок 2015 року в нашому прихистку для біженців було майже 200 осіб, з яких 120 дітей.  Вдень і вночі не вщухали роботи будівельників по розширенню площ для проживання. Активно ведуться роботи в блоці А2 площею 500м2 .З руїни ми намагаємося зробити зручні кімнати з душовими блоками та санвузлами,з їдальнею та кухнями. Блоки розділені так, що і на першому, і на другому поверхах по вісім кімнат У блоці А2 ми зможемо розселити ще майже 100 осіб (деякі з них уже розселені, а інші на черзі , бо роботи ще досі тривають).Проблемним питанням виявилось повне переобладнання електричної системи. Була проведена масштабна бюрократична робота: виготовлення проекту,погодження, закупівля матеріалу тощо.   Величезних зусиль потребувала проблема прокладення нових комунікацій по водовідведенню та запуск блочно-модульної котельні. І ці питання, по милості Божій, були вирішені.  Будівництво огорожі навколо Центру для переселенців для забезпечення порядку та безпеки дітей виявилось справжньою сенсацією нашого регіону та новими «бойовими діями». Місцева група активістів ,захищаючи інтереси забудовників ,вирішила спробувати «віджати» дану будівлю із прилеглою територією. Так ми зустріли супротив, дискредитацію керівника Центру та провокування біженців на конфлікт.   Безупинно виходять в інтернеті «брехні» та статті про те ,як місцевий священик прихистив «сепаратистів» зі сходу тощо…Тому будівництво огорожі дало цим людям нову нагоду провокувати конфлікт між громадами . Але через усі ці випробування стало зрозумілим ,що добро , яке ми з Вами робимо, буде терпіти зневагу і переслідування з боку тих ,які ще не з Богом. Зрештою - це не наша війна, а Божа.Адже рівно як і будівля центру --наше життя у Руках Божих. Ще хочу сказати, що протягом року ,ми намагались отримати у державної установи «Облзем» земельні ділянки для переселенців, щоб уможливити ведення підсобного господарства. Зустрівшись у лютому місяці з головою Облзему отримали начебто підтримку у даному питанні. Заохочені українськими чиновниками ,ми закупили багато різної птиці у кількості 1500 голів з урахуванням обіцяного. Але минув рік нам так і не виділили землю для господарства. Все що вдалося зробити майже за дев’ять місяців відвідин керівника Облзему – це надання 3,5 га землі під «житлове будівництво» для переселенців у с. Великий Карашин Макарівського район( 50 кілометрів від Києва). Дані участки землі отримали майже 30 сімей біженців. Чимало історій, які уже вплелись у наш спільний побут протягом двох років пам’ятатимуть не лише люди, а й стіни центру. Це історія сім’ї Кушнір. Коли Андрій, намагаючись залишити окуповану територію (дружина з дитиною вже знаходилась у нашому Центрі) зумів втекти з-під дула автомата сепаратистів, які намагались його затримати на блокпості ,що на ЖД вокзалі, і заскочити в останній вагон потягу, що рухався в бік України. Це і сім’ї онкохворих (Микола 30років). Сім’я Лілі , у неї двоє малолітніх дітей (на жаль, зараз Лілі і Миколи вже немає з нами).  Наші волонтери та прихожани намагалися забезпечити хворих необхідними медикаментами. Були й люди інсулінозалежні та з інших категорій. Приємною несподіванкою та духовною підтримкою для нас усіх став приїзд митрополита Антонія та архієпископа Даниїла з США. Цілком зрозуміло, що тільки в єдності та духовній консолідації ми зможемо здолати усі труднощі та випробування… Приклад милосердного самарянина показав нам, як людина може, залишивши всі свої справи, взяти турботу і піклування про чужу людину-іновірця. Так і наше служіння в Центрі «Логос» охоплює всіх, хто потребує, незалежно від віросповідання. Соціальна робота - це не лише добровільне служіння, яке базується на приватній ініціативі за велінням серця, але і складна праця, яка потребує підготовки і командної роботи.   Дуже часто в умовах економічної кризи державні мужі та інституції не можуть справитися з рядом соціальних проблем, які наростають мало не щодня. Тому держава доволі часто імітує соціальну роботу, формально створює соціальні заклади, окреслює діяльність в тому чи іншому напрямку, але насправді не функціонує в адекватності до проблемних ситуацій. І наш Центр реабілітації та соціальної допомоги «Логос» неодноразово стикався з подібним. Коли в 2014-му ми прийняли сотні переселенців і, за ініціативою Київської обласної ради, подали списки біженців на допомогу, то не отримали для потребуючих жодної гривні. У той час, як подібний центр в області отримав мільйони гривень для переселенців і завершив свою роботу через два місяці (при цьому біженці з дітьми опинились на вулиці)… Ось уже третій рік Центр «Логос» продовжує своє служіння для людей зі сходу України ,які потерпіли від сепаратизму та війни. Великі зусилля були покладені на те ,щоб створити в стінах будівлі сприятливі умови для достойного проживання потерпілих.   Майже 100 осіб були переселені у комфортні кімнати з санвузлами та пральними машинами. Загалом, на кожному поверсі ми змогли зробити по вісім кімнат, спільну простору кухню – їдальню на кожному поверсі. У процесі реконструкції було повністю замінено всю систему електрифікації та водопостачання, замінено вікна, двері, покладено плитку та ламінат, зроблена вхідна група із заміною вітражів тощо. Надзвичайною радістю життя нашої Великої Сім'ї означило народження 4-ох малюків в стінах «Логосу», тому що життя для більшості переселенців знову сповнюється змістом і надією. Наразі, ми чекаємо ще поповнення нашої родини зі Сходу новонародженими.  Засоби масової інформації зняли низку сюжетів, як у Центрі під Києвом українці допомагають біженцям, тим самим на ділі озвучуючи Євангельскі принципи добротворення та милосердя. Знаковим є те, що в такий спосіб ми продемонстрували для окупантів: Україна-- єдина. Спільні молитви неодмінно завершуються Молитвою за Україну. Життя триває… Упродовж року наша «велика родина зі Сходу» святкувала два весілля в стінах центру (молоді пари прийняли таїнство вінчання в храмі мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії).    На світ з’явилися немовлята, які стали жителями «ЛОГОСу». Такі події сповнили нас усіх цією святою радістю, яку здатні дарувати ці абсолютно чисті ангельські душі. « А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!» (2 Кор.9,8-9) | |
|
| |
| Переглядів: 790 | |
| Всього коментарів: 0 | |