Підлітки, спорт, духовність
«Mens sana in corpore sano». Ця латинська фраза багатьом відома, однак не всі її правильно розуміють. У час, коли вона з’явилася, її духовне значення було безумовним. Сьогодні, в часи секуляризму, це значення зникло, оскільки слово «розум» втратило свій зв’язок із духовністю. Перефразовуючи на менш латинську лексику, можна було б сказати, наприклад, так: «Просімо Христа про здорове тіло, щоб воно утримувало здоровий дух». Фізична активність є частиною християнського способу життя, тому нам потрібно дбати про тіло, яке Бог нам дав.  Cучасне захоплення віртуальною реальністю дає безліч причин для занепокоєння. Діти страждають від реальних і небезпечних наслідків, від браку фізичної активності. Фізичний розвиток дитини є важливим аспектом її загального розвитку, і ми знаємо, наскільки спорт допомагає цьому. Однак не всі розуміють, що спорт може також мати позитивний вплив на духовне формування людини. «Подбаєш про молодь—подбаєш про майбутнє». Саме цей момент став вирішальним, коли у центрі соціальної допомоги і реабілітації «Логос» розпочиналася робота з організації спортивних занять для підлітків і молоді. Смт Коцюбинське – передмістя мегаполісу. Молодь має безліч можливостей для розвитку: театри, музеї, кінотеатри, розважальні центри, спортклуби. Інша справа—християнська молодь. Як бути їй? Як у цьому вирі спокус не розгубити ті крихти духовності? Як згуртувати юнаків і дівчат? Ці питання повсякчас потребували відповідей. Колегіально прйшли до думки, що спорт може стати точкою для спільної справи. Святитель Феофан Затворник, великий подвижник і аскет, рекомендував людям розумової праці займатися гімнастикою і фізкультурою. А святитель Василій, єпископ Кинешемський, писав: «Мета гімнастики або фізкультури полягає в тому, щоб зміцнити здоров'я людини, і більшість займається нею саме для цього». З одного боку, у Києві безліч можливостей вибору для занять спортом, однак не все так однозначно. Як з’ясувалося, хтось, навчаючись у місті, банально не встигає потрапити до обраної секції. Для молодших дітей поставало питання супроводу дорослих. Дехто просто соромився займатися в незнайомому оточенні. Звичайно, чимало й тих, хто не мав фінансових можливостей. Таких дітей ми першочергово намагалися залучити до нашої програми (діти- сироти, діти з неповних та малозабезпечених сімей тощо). Особливо нас цікавили діти, яких треба було «витягнути» з тенет вулиць, дати їм правильний напрям руху у житті.  Безперечно, дуже складним моментом виявилася мотивація дітей до занять. Адже не так легко довести підлітку, що кілька разів на тиждень він повинен, переступивши через власне «не хочу», реально працювати над собою. Зваживши всі «за» і «проти», було вирішено, що тренувати групу варто комусь із юнаків. Адже думка однолітків у цьому віці є важливішою, вагомішою ніж те, про що говорять дорослі. Звісно, усі заняття мали відбуватися за участі дорослих, тому цей етап діяльності взяли на себе служителі Центру. Рутинна частина (графіки, склад груп тощо) теж мала місце, але усі робили це із задоволенням, піднесенням, в очікуванні якогось нового етапу в житті. Окремо хочеться розповісти про технічні можливості центру «Логос». Два невеликі спортивні зали: один – обладнаний найрізноманітнішими сучасними тренажерами та іншим обладнанням (велотренажер, «шведська» стінка, обладнання для силових вправ та інше). Також там усе необхідне для вправ з боксу: шоломи, боксерські рукавиці, предмети захисту, «груша». Скакалки, спортивні палиці, гантелі, обручі – на будь-який смак і бажання. Інший зал – зі спеціальним покриттям, що дає можливість займатися гімнастичними вправами, загальнорозвиваючими. Тренером для групи підлітків погодився стати Роман. У нього на той час уже був деякий досвід роботи тренером і самостійних занять. Він запропонував кожному з хлопців розробити індивідуальну систему тренувань, враховуючи вік, фізичні можливості, потреби. Так і зробили. Розпочалася робота. Група почала виявляти і власну ініціативу: організували для занять музичний супровід, багато читали, ділилися набутою інформацією стосовно організації і проведення тренувань. Самостійно подбали про питний режим (фільтрована вода тощо).   Програма занять для дівчаток дещо відрізнялася. Там було більше елементів гімнастики, фітнесу, танцювальних вправ. Одним словом – цікава робота, дружні стосунки, атмосфера взаємодопомоги і співпраці завжди у результаті давали гарний настрій, з яким усі поверталися додому. Згадується чимало курйозних ситуацій. Хтось раптом з’ясував, що не вміє стрибати на звичайнісінький скакалці. Комусь «не піддавався» обруч. Дехто під час заннять хитрував, рахуючи та пропускаючи десяток-другий рухів. Хтось і плакав від розчарування у власних силах, від настійливих вимог тренера. Але кожен, підбадьорений та вмотивований, швидко заспокоювався і продовжував наполегливо працювати. Служителі-коордитатори цих занять теж не залишались осторонь: займалися разом із дітьми. Інколи саме від дітей отримували «підступні» завдання. Слова: «а спробуйте…» кожен із нас сприймав як певний особистий (у хорошому сенсі слова) виклик. Після доволі тривалого часу занять стало зрозуміло, що є потреба у деякому обладнанні. Завдяки можливостям спонсорської допопомоги, уважному ставленню настоятеля о. Миколи до потреб молоді, придбали усе необхідне. Найбільше дорослі і діти раділи, що з’явився тенісний стіл, який одразу став полем справжніх битв!  У такому форматі групи працювали кілька років. Зараз він змінився. Студентам, школярам складніше узгоджувати свій розклад в умовах напруженого життя столиці. Тому займаються у менших групах. Ось декілька історій наших вихованців. Роман. Студент 4 курсу університету. Закінчив військову кафедру, офіцер запасу. Андрій. Випускник школи. Незмінний учасник спортивно-військових заходів. Має намір отримати фах пов’язаний з військовими структурами. Костянтин. Навчається у 11 класі.Професійно займається регбі. Його команда - багаторазовий чемпіон України. Данило. Студент 4 курсу університету. Закінчив військову кафедру. Дмитро. Студент податкової академії, теж продовжує займатися спортом. Артем. Навчається у 11 класі. Стверджує, що став більш рішучим, впевненим у собі. На жаль, він не займається зараз спортом. Нікіта. Учень 7 класу. Займається футболом. Катерина. Студентка 3 курсу університету. Займається плаванням. Альона. Студентка. Волонтер у роботі з дітьми. Займається тенісом. Настя. Студентка.Організатор у галузі розваг і спортивних змагань. Даша. Навчається на перукаря. Вважає, що на даний момент спорт не є для неї пріоритетом. Костянтин та Андрій—мають служіння у храмі. Інколи їм дуже нелегко вдається поєднувати усі свої заняття та уподобання. Але, долаючи перешкоди, хлопці рішуче та впевнено рухаються у майбутнє. Роман допомагає в організації свят (відеосупровід, фотозйомка тощо). А ще пробує себе у галузі конструювання спортивного обладнання, тренажерів. Катерина продовжує заняття спортом у центрі, але вже у групі для дорослих. Уся ця добра справа була б неможлива без Господньої допомоги, щирих молитов дітей, якими розпочиналися заняття. Приємно спостерігати, що відбулося певне духовне єднання, утворилася невелика спільнота на засадах християнської співпраці, взаємодопомоги. Підтримка форми – це часова інвестиція. Вона вимагає від нас боротися із власними слабкостями та вчитись покори в момент, коли нам щось не вдається. Усе це разом допомагає формувати характер і може відіграти важливу роль у загальному розвитку людини. Одним із базових принципів спорту є постійне намагання вдосконалюватись. Молодь, яка навчиться любити ці постійні зусилля, часто зрештою застосовує ті ж принципи у щоденному житті. Заняття спортом може, крок за кроком, привести до опанування соціальних норм і правил, а потім до практикування фундаментальних християнських цінностей. Тренуйтеся разом, моліться разом за здоровий дух в здоровому тілі! | |
|
| |
| Переглядів: 1208 | |
| Всього коментарів: 0 | |