Причащання смерті навчає життя
Війна — це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди. Вінстон Черчилль Людство у своєму одвічному прагненні чи то самоствердження, чи то самознищення постійно воює. Науковці стверджують, що впродовж останніх 5,5 тис. років людство жило в мирі щонайбільше 300 років. Протягом цих 55 століть на нашій планеті відбулося 14,5 тис. воєн (з них дві світові), у яких загинуло 3,6 млрд осіб. За роки, що минули після закінчення Другої світової війни, у світі відбулося понад 250 воєн, у яких брали участь понад 90 держав, а людські втрати становили понад 35 млрд осіб.  Незважаючи на те, що в середині XX ст. виникла певна тенденція до зниження загальної кількості конфліктів на планеті (так, якщо 1989 р. налічувалося 36 крупних збройних конфліктів у 32 районах світу, а 1995 р. їх було ЗО у 25 районах світу). За сухими рядками цифр - історії окремих людей, народів, країн. Якщо повернутися у Старозавітний час, то вже там можна віднайти застереження щодо бажання вершити історію нехтуючи Божими настановами. Ця історія з книги пророка Даніїла. Бог відкрив цареві Навуходоносору вві сні події, які мали відбутися в майбутньому, у вигляді золотого ідола (боввана). Частини його мали символічне значення: золота голова (Вавилон); срібні груди і руки (Мідо-Персія); мідний живіт і бедра (Греція); залізні ноги (Рим); стопи із заліза, що змішане з глиною (розділене царство). Камінь упав з неба, ударив ідола і розбив його на шматки. Після того камінь став великою горою і наповнив всю землю (прийдешнє царство Христа). Це історія падіння імперій… Однак людське у людях все ж перемагає.Бажання володарювати світом—понад усе. Повернемося у не таке вже далеке минуле. 1917-й… Кривава ідеологія знищила більше людей, ніж вся друга світова війна. Переворот був аж ніяк не соціалістичним, а терористичним. Владу захопила комуністична партія , яка проголосила своїми цілями владу терору, яка заперечувала будь-які права людини та громадянина, яка оголошувала людину власністю держави, заперечувала релігію, національність і індивідуальність людини. Фактичне знищення української інтелігенції у 1920-1930-х роках. Цвіт нації, найкращі, молоді і талановиті люди були просто винищені. Їх вбивали роками. Це мало наслідки на багато років, адже українців позбавили власного культурного пласту. Певний відгомін тих жахливих подій є й досі. Гоніння церкви. Атеїстичний більшовизм переслідував українську церкву протягом усього існування СРСР. У церквах влаштовували склади, розважальні заклади. Власність церкви, історично важливі цінності просто знищували. Священиків та монахів переслідували. Часто – просто вбивали.  А далі війна, яка до сьогодні є найкривавішою в історії людства. Заради чого були усі ці жертви? Чому долі мільйонів вирішували два «монстри», котрі прагнули керувати світом? І знову звернемось до Біблії. Твердження, що Бог ніколи не підтримував війну, є помилковим. Ісус не був пацифістом. Деколи війна необхідна для відвернення ще більшого зла. Якби Гітлер не був переможений у Другій світовій війні, скільки ще мільйонів юдеїв було би знищено? Ми повинні пам’ятати про заснування нашої віри на Біблії, а не на емоціях (2 Тимофію 3:16-17). « Мирне» існування України у складі СРСР - це участь наших співвітчизників у військових конфліктах у Афганістані,Чехії, Єгипті, В'єтнамі, Нікарагуа…За чиї ідеї? За чиї інтереси гинули? Стверджують, що свободи без крові не буває. Україна тому приклад. У 1991році ейфорія від одного тільки слова «незалежність», синьо- жовтого прапора. Величезне економічне провалля, але--- воля. Через два десятиліття україці вийшли на Майдан.Вийшли захищати своїх дітей, їх майбутнє від старої більшовицької системи, яка змінила тільки зовнішню подобу. І знову війна…  Пригадались прочитані десь слова: «Війна вже відповіла на ще недавно для когось актуальне питання, чим наш Майдан відрізняється від їхнього. Ми не грабували, не платили найманцям, не палили національних прапорів, не катували в підвалах і не прикривалися дітьми. Якби не було війни, мабуть, можна було б ще про щось сперечатися». Як мудро і глибоко лунають слова блаженнішого Любомира Гузара: « Багато хто думає, що мир – то відсутність війни. Та мир є це дещо більше. Мир – ще й добрі стосунки між людьми... Мир треба нести кожного дня, кожного дня треба налагоджувати контакти між людьми, шукати доброго спілкування». Так склалися обставини, що саме війна привела людей з окупованих регіонів України до центру «Логос». Переселенці знайшли у стінах центру притулок, можливість хоч якось налагодити життя, вирішити матеріальні проблеми. Та найважливішою була підтримка духовна, молитовна. Так творилось «добре спілкування».  Жодна велика мета не оправдовує навіть найменших жертв. Війна не всіх і не зразу навчає співчуття. Але милосердя на війні дорогого варте. Центр реабілітації та соціальної допомоги «Логос», приймаючи переселенців, паралельно активізував свою діяльність щодо надання допомоги воїнам АТО. Ремонт бронемашини, спеціальний комп’ютер для розвідки,кошти на придбання тепловізора—це далеко не повний перелік зробленого. Неодноразово у зону бойових дій відправлялися вантажі з харчуванням, найнеобхіднішими ліками, засобами гігієни.    Також ми по можливості забезпечуємо воїнів і теплим одягом, який їм життево необхідний в умовах війни. Теплі речі для солдат є не тільки спасінням від холоду, а й маленьким знаком поваги та підтримки від наших служительниць, що самі є матерями, і які своїми руками відгружають контейнери з цим одягом відважним хлопцям в АТО.   Ми мали велику приємність, коли отримали грамоту та медаль за допомогу воїнам АТО, адже це є свідченням того, що наші зусилля були потрібні воїнам, Україні загалом.  Для держави війна завжди стає найжорстокішою і найважливішою перевіркою на спроможність. Війна оголює недуги, прискорює перебіг хвороби і тим самим дає шанс на зцілення: «Причащання смерті навчає життя». Усяка війна від диявола, але деяким народам Творець інколи дарує шанс перетворити пролиту кров на живу воду. Необхідну для поливу розтерзаної землі. У якій ми колись поховаємо ненависну війну. У 2014-му в книзі «Все будет Украина» Олена Степова ( усе життя прожила на Луганщині) написала: « Когда заканчивается бой, из степи ещё долго звучат жуткие крики смертельно раненых, которые то и дело обрывает одиночный выстрел или автоматная очередь. Ты не понимаешь, кто кричит, свой или чужой. Для тебя это люди, которые кричат, прощаясь с уходящей жизнью, оставляя за собой на память эхо выстрела, обрывающего крик… А когда заканчивается бой, к тебе не приходит долгожданная тишина: степи звонят. Под огромной восходящей луной, под баюкающий стрекот сверчков, в оседающей дымке пыли и дыма, мерцая по степи, как звезды, звонят телефоны... Это живые пытаются дозвониться мёртвым… Войны всегда много. Безумно много. И… страшнее войны только война». Війну треба ненавидіти. Війну неможливо цінувати. Але вона вже оцінює кожного. За ділами його. | |
|
| |
| Переглядів: 852 | Коментарі: 2 | |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
