Про проблеми духовності у сучасному світі
| «Коли люди викривляють своє відношення до Бога, не шукаючи в Ньому єдиної Реальності і Цінності, тоді - як наслідок - стають фальшивими всі людські взаємини. Цінність взаємин проектується на уяву і фантазію, а життя стає подібним руху тіней, коли сонце ховається за хмари. Неправдиві свідчення про Бога неодмінно породжують фальшиві наукові, політичні і загально-суспільні теорії. Одна брехня породжує іншу, перша апелює до другої, друга кличе на допомогу третю… Тоді нахабність і хитрість починають цінуватися більше за чесноти, а кількість ставиться вище за якості. Люди починають розуміти, що потопають у власному беззаконні і лукавстві, і починають кричати, що всюди лукавство… Але при цьому ніхто не повертається до істини подібно плавцям, які, віддалившись від берега і починаючи втрачати сили, хапаються один за одного і тонуть в сум’ятті і страху, геть забувши, де залишився берег і в Кого треба шукати допомоги. В такі часи спасає світ від погибелі десяток праведників - Божих людей, відсутність яких занурило в пропасть Содом і Гомору» Святитель Микола Сербський В книзі Герберта Уелса «Джоан і Пітер» герой роману запитує у Бога, чому у світі так багато зла? -А що Вам, людям, це не подобається? - запитав Бог. -Звісно ні! -Тоді змініть усе це, - була відповідь. Доктрини, теорії, суспільні і політичні перевороти, буває, змінюють сам вигляд Землі, але людина вперто продовжує йти шляхом від Бога, зрікаючись свого призначення і основної цілі свого існування. І головна проблема в тому, що духовно-моральні принципи в сучасному світі цінністно дезорієнтовані, викривлені і сфальсифіковані. Сьогодні тема духовності означується як тяга до вершин культури. Дуже вдало висловився Пьер де Шарден, який сказав: «Ми не людські істоти, які мають духовний досвід, а духовні істоти, що мають людський досвід». Затхла атмосфера бездуховності просякає всі сфери нашої життєдіяльності і від того нам так дискомфортно і з іншими, і з самими собою. Науково-технічний прогрес направив людину на те, що тимчасове. А.Ейнштейн сказав: «Я боюсь, що обов’язково прийде час, коли технічне замінить просте людське спілкування і світ отримає покоління ідіотів». Кризис культури виникає в тих випадках, коли мораль тікає з-під ніг, коли розривається зв’язок з віковічними цінностями. Звичайно, для нас є важливим і лікування, і дах над головою, і їжа, але і в цьому самому мають потребу і тварини. Якщо ми занедбуємо те, що піднімає нас над тлінним світом, то рано чи пізно опиняємось в безвиході.Так було в часи занепаду античного світу, так є і в нашу днину. Основна проблема – це розмитість моральних цінностей. Все заплуталось у хаосі визначень і понять, таких як: гендерність,спотворення інституту сім’ї, секулярності, гедонізму, нових медичних технологій (клонування, генна інженерія, евгеніка), дехто навіть пропонує вивести новий вид людини шляхом більш досконалого схрещування (Френсіс Гальтон). Історія знає багато прикладів і спроб людства придумати нову мораль і ухилитись від Божих законів. Ще Ренесанс намагався створити «Світську мораль», в центрі якої була людина. При цьому гуманісти справедливо дорікали середньовіччю в приниженні людської гідності. В результаті людина стала мірилом і критерієм всього, і це врешті-решт привело до дегуманізації. І як наслідок - настав крах гуманізму, людина почала сприйматись як «масса», з якою перестали рахуватись. Сьогодні стало очевидним, що пріоритет управління плавно переходить до утопістів, які так бажають «блага массам», і якими можна і потрібно, на їх думку, маніпулювати. Хтось, але не ми, як духовно свідома одиниця, нам формує орієнтири і скеровує в прірву небуття. «І споглянув Бог на землю, і ось вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі. І сказав Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось Я знищу їх з землі» (Бут 6,12-13). Не думалось, що радянську стратегію «Маскульту» перейме певна свідома частина Европейських країн, і що після страшного часу терору духовенства та тотальної руйнації храмів в комуністичну добу, цю ініціативу переймуть і в сьогоднішній час. Европейська цивілізація, сформувала свій стиль «Штурму Небес», а свої храми, ці величні та могутні свідки доби розквіту, сили Христової правди та релійної просвіти, перетворила на об’єкти плюндрування, продажу та переобладнання, що само по собі і є приниженням для християн всього світу. Бо хіба «Бог може бути приниженим», і хто, виступивши на боротьбу з Богом, вистоїть? Це наше приниження і ганьба!  Шотландський Единбург. Храм переобладнаний у паб в стилі "Франкенштейн"  м. Арнем. Магазин стильної жіночої одежі "Гуманоїд в приміщенні церкви  Житлова кімната в приміщенні колишньої лондонської церкви  З 1969р. по 2011р. в Англії було зруйновано 500 церков, а 1000 продано під створення приватного життя  Руйнування церкви у Франції, земля готується під будівництво розважального центру  Нідерланди, храм святого Йосифа Обручника переобладнано в скейт-парк  Ірландія, нічний клуб "The Church"  Пітсбург, паб у храмі Івана Предтечі  Бристоль, школа цирку "Circomedia" у храмі святого Павла   Манчестер, кафедральний собор. Сьогодні це центр скелелазання Терміном «толерантність» грубо замазуються всі дірки духовної капітуляції перед світом брехні та культом матеріальних благ - таким чином відбувається поступове «приготування» нас до фатального кінця «останніх днів». Нам дається вільний вибір, але ця воля не звільняє нас від вибору неправильного. Питання залишається одне: як відрізнити справжнього пророка від фальшивого? Тим паче, що їх сьогодні велика кількість, а людство втомлене минулим, не бачить радості в теперішнім та налякане майбутнім, тому готове йти за кожним, хто дасть відповіді на болючі питання і пообіцяє негайні зміни до кращого. Отже, спостерігаємо три види проблеми: 1. Соціальні. 2. Екологічні. 3. Культурно-антропологічні. 1. Сутність соціальної проблеми - непристосованість механізмів соціального регулювання до змін реальності. Диференціація країн і регіонів, що нарощують темпи споживання природних ресурсів і рівня економічного розвитку, в той час як більша частина людей живе в голоді і міжетнічних конфліктах. 2. Екологічна проблема – ріст техносфери і вплив її на біосферу. 3. Культурні проблеми - дисгармонія між розвитком природніх і соціальних якостей людини: а) зниження здоров’я людей і знищення генофонду; б) розділення на культурну еліту і масову. Парадокс ситуації - духовний кризис, що відбувається на фоні покращення соціального життя людей, (західні країни, США) тощо. Технологізація всіх сфер соціального життя призвела до відчуження і деморалізації суспільства, а прогресивна освіта людей - до патологічної прив’язаності людини до культурного середовища, яке адаптовано до задоволення всіх потреб і бажань. Але ми обдурили себе своєю функціональною самостійністю і відсторонились від Справжньої Духовності. «З Богом треба мати особисті взаємини, інакше все мимо. Християнство - це життя з Живим Богом…». Як багато втратила Европа, відмовившись визнати себе Християнською державою в 2006 році при прийнятті конституції, і ставши містом без захисного муру. Ще блаженний Августин говорив про два типи духовності , про два проекти цивілізації, які боряться між собою. Один з них Божий, який веде - згідно Августина - від Любові Божої до ненависті до себе, а інший земний – від любові до себе і ненависті до Бога. Світ розділений на своїх і чужих. Духовні та моральні цінності у сучасному світі могли б бути «озоновим шаром», який захистить людство від руйнації. Генетична ослабленість в області свідомості приходить непомітно, оскільки зовнішня форма людини практично не погіршується. Ознаки падіння рівня свідомості наявні: жорстокість, байдужість до проблем інших, гонитва за наживою… В більшості суспільство впадає в «апокаліпсис дрібного гріха» (Святитель Іван Сан-Францизький) і вводить гріх в ранг норми. Одностатеві шлюби, легалізація наркотиків, порнопродукція штучно нарощують екзотичні, часто збочені потреби, та провокують звільнення людини від відповідальності за вчинені аморальні гріхи, психосоціативні техніки,тощо. Відбувається протезування свідомості безкінечними слоганами: «І нехай весь світ зачекає», «Мій чоловік п’є ,але я за нього спокійна», «Спробувавши раз, ви вже не зупинитесь»… Дуже часто відбувається маніпуляція соціальними пристрастями, і як результат - соціальна неадекватність, анестезія наших відчуттів, подвійні стандарти, підміна цінностей, шантаж безвихіддю.Святитель Микола Сербський писав, що існує 4 основних імпульси, що рухають людиною: 1) особиста забезпеченість і індивідуальне задоволення; 2) сімейні та кровні узи; 3) суспільні закони; 4) совість і відчуття присутності Бога Живого. «Царство, яке розділилось, не встоїть», і якщо сьогоднішній цивілізований світ пропонує цінності, які йдуть в розріз Біблії та споконвічній моралі, це говорить про те, що людство наближається до межі, з якої повернення може й не бути. Питання в тому, хто буде здійснювати повернення до духовних цінностей, яких нас позбавляють. Багато хто бажав би перекласти цю відповідальність на церкву. Але тут ми бачимо інформаційне знущання і з духовенства, і й з самого церковного життя. Люди намагаються привнести в церковне насліддя та норми духовних правил реформи, щоб послабити молитовну та аскетичну сторону церковного життя. Та хіба Церква, як Боже тіло, в своїй історичній ході не перенесла такі удари і рани, що вижила за рахунок тих одиниць, які несли і несуть в собі незнищенність Духу Божого, які і є носіями «чистої молитви» та щирої духовності? Коли пророк Ісайя викрив натхненників війни, кинувши виклик суспільній думці і владі, він діяв ,як посланник неба. Сьогодні ми бачимо, що вплив секулярного світу розділяє і самих служителів церкви на тих, хто погоджується з так званими нормами суспільної моралі, та на «інакомислячих», за якими вже відкрито полювання.Тому ці троє живуть дуже часто в розділенні – тобто ми, Евангеліє, та Церква. Звичайно були і залишаються ті, які готові кинути виклик царству бездуховності, злу, насиллю - але їх стає все менше і менше. Бо коли руйнують храми, які століттями акумулювали духовність нації, її найкращі здобутки, вірування, сповідування - то насправді руйнують нас самих і собори наших душ. Нам треба відвести погляд від замилювання «про безкінечні блага», та звернутись до проблем духовності в сучасному світі. Бо якщо ми не знайдемо правильної дороги, то Творець зможе створити новий світ з кусків, які залишаться після світової катастрофи. Чи варто нам чекати руйнації нашого спільного дому, чи все таки ми прийдемо до усвідомлення того, що треба змінити уже сьогодні? Нам варто пам’ятати, що християнський шлях - це не спосіб публічної презентації своїх чи чужих досягнень, а навпаки тісна дорога самодисципліни і непоказного смирення. І розпочинається вона з покаяння та боротьби з пристрастями, а закінчується Життям з Христом. «І вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене» (Гал.2.20) | |
|
| |
| Переглядів: 3339 | |
| Всього коментарів: 0 | |