Якось раз одній людині приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поруч з ним – Господь. На небі миготіли картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: одну – від його ніг, іншу – від ніг Господа.

Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасливі часи в його житті.

Він сильно засмутився, і став запитувати Господа:

– Чи не ти говорив мені: якщо піду шляхом твоїм, ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягся по піску . Чому ж ти залишав мене, коли я найбільше мав потребу в тобі?

Господь відповідав:

– Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів тягся по піску – тому що, в ті часи я ніс тебе на руках...(Притча про Божу допомогу)

Чому я? Чому саме таким є моє життя? Чому саме мені доводиться проходити складні випробування, що їх посилає Господь?  Чому милостивий і люблячий Господь допускає, щоб ми переживали такі випробування, як смерть близьких, хвороби, згубні звички близьких, матеріальну скруту, неспокій, страх? І ще безліч «чому?»…

 Доволі часто можна почути фразу: «З Богом жити легше». Адже якщо Він любить нас, то має оберігати від усіх негараздів.  Біблія чітко навчає, що Бог любить тих, хто є Його дітьми, і робить так, що їм «усе допомагає на добре» (Римлянам 8:28). Зазвичай, нам до неймовірності складно, а в більшості випадків і неможливо, сприйняти той факт, що все «допомагатиме на добре».

Кожен християнин має вбачати божественну мету навіть у труднощах.
 Як цьому сприяють випробування, пояснюється у 1 Петра 1:6-7: «Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа».

 Як же випробування змінюють християнське світобачення і життя загалом?

Коли  бачимо на вулиці п’яницю чи наркомана, то перша реакція-відраза.

Однак, пройшовши випробування згубними звичками власними чи з близькими, ми раптом виявляємо у собі терплячість, милосердя, жаль і бажання допомогти.

Коли бачимо хвороби інших, то співчуваємо, можливо, допомагаємо матеріально.

Якщо ж доводиться це відчути на собі, батьках, дітях—все інакше. Ми фізично відчуваємо біль, з’являються сили, наполегливість, здається, що не існує перешкод на шляху.

 Коли помирає стороння людина, сприймаємо це як данність.

 І тільки випробування втратою близької людини перевертає з ніг на голову наше бачення життя загалом. Стаємо поміркованішими, розважливішими, більш уважними і дбайливими, не соромимось виявляти свою любов до ближніх.

Випробування сприяють розвитку благочестивого характеру, а це дозволяє нам сказати разом із апостолом Павлом: «Але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Римлянам 5:3-5). Ісус Христос дав нам чудовий приклад: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлянам 5:8).  Терпіння зміцнює нашу віру. «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, – в Ісусі Христі» (Филип’янам 4:13).

Водночас, нам не слід шукати виправдання труднощам, з якими ми стикаємося через власні помилки. Бог прощає наші гріхи, бо вічне покарання за них було сплачене жертвою Христа на хресті. Проте нам все одно доведеться страждати від природних наслідків своїх гріхів і хибних дій у цьому житті. Але Бог навіть ці страждання використовує для Своїх цілей і для нашого блага.
     Випробування й труднощі мають і мету, і винагороду. «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали ... Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його» (Якова 1:2-4, 12).

 
Отже, подолання життєвих труднощів- це одина зі сторін духовного становлення. Це серйозна висота, але й велика цінність. Щоб достойно пройти через усі труднощі, треба зі смиренням і покірністю їх приймати, дбати про глибину віри, зміцнюватись у молитві.  Переживаючи всі життєві випробування, ми завжди отримуємо допомогу. Бог дає нам Своє Слово, щоб направляти нас, Святого Духа, щоб укріпляти нас, і перевагу у будь-який час звертатися до Нього де завгодно та молитися про все, що нас турбує. Він також запевняє, що «не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтянам 10:13).