У будівлі колишнього дитячого комбінату в смт. Коцюбинському під Києвом розташувався Центр реабілітації та соціальної допомоги для вимушених переселенців c Донбасу. Більше півсотні сімей з дітьми поселив тут місцевий священик УПЦ КП Микола Ільницький, він же батько Микола. Ми поспілкувалися з господарем притулку і його підопічними.

З тильного боку будівлі щосили йшли будівельно-ремонтні роботи. З фасаду стояли автомобілі приватної клініки «Добробут», на мотузках сушилася білизна, поруч в пилу хлопчаки бігали за м'ячем. Вийшла на прогулянку з дітьми Маргарита, жвава молода мати з м. Дружківка, повідала свою історію переселення - одну з багатьох схожих історій.

- Ми їхали полями-посадками до Донецька. Дещо як, на таксі - дуже довго вмовляли людину, щоб він відвіз нас. Ми платили шалені гроші. У Донецьку вже сіли на поїзд, доїхали до Києва - нас зустріли волонтери і привезли сюди. Ось так ми і їхали, ... Читати далі »

Отець Микола взяв кредит, щоб зробити ремонт на покинутій фабриці, і поселив туди людей

Отець Микола Ільницький з смт. Коцюбинське, що під Києвом, прихистив 46 біженців зі сходу, з яких 35 – діти. Переселенців священик поселив у двоповерховій будівлі, де в 1990-х був комбінат з виготовлення дитячих меблів. "Батюшка – золота людина!" – кажуть про нього постояльці.


Витратив мільони

"Ця будівля була покинутою. Там дах протікав, навіть скла у вікнах не було! Селищна рада виділила його нашій громаді і в 2003 році, силами волонтерів, ми зробили в центральному корпусі невеликий ремонт. Ми там відкрили реабілітаційний центр для малозабезпечених сімей. Хто ж знав тоді, що через десять років тут житимуть біженці!" – розповів нам отець Микола.

Щоб розмістити понад сотню переселенців з Донбасу та Криму, священик взяв півтора мільйона гривень кредиту.


Поки влада ламає голову над тим, що робити із біженцями з Криму та сходу, священик із селища Коцюбинського на Київщині взявся до справи. Отець Микола Ільницький прихистив 103 переселенців, 50 з яких діти. Християнський центр розташований у мальовничому куточку селища — навколо ліс, неподалік озеро. У дворі працюють будівельники. Ще б пак, місця вже немає, а отець Микола має намір прийняти ще півтори сотні жертв окупантів. Живуть переселенці у кімнатах, заставлених двоярусними ліжками. На першому поверсі — кухня та їдальня, на другому — спортзал. З харчами та одягом допомагають волонтери та небайдужі люди.

«Молився, щоб влада не заважала...»

У дворі дорослі разом із діт­лахами сортують ящики з продукцією, яку привезли благодійники. Під’їжджає ще одна автівка. Підп ... Читати далі »